10 березня до Музею-садиби І.С. Козловського завітали діти для вшанування пам’яті видатного українського письменника, поета, художника, сина українського народу – Тараса Григоровича Шевченка

Тут в малесенькій сільській хатині, що огорнулась калиною мов писанка – звучали вірші, спогади про генія, людину, яка своєю творчістю надихала кожного. Бо навіть сам Іван Семенович Козловський говорив: « На кого не впливав Шевченко в дитячі, юні, дорослі роки?! Хто не відчував на собі вплив його поетичного генія, високого громадського пафосу?!»
І справді хто? Бо не дивлячись на те, що з дня народження Тараса Григоровича минуло 205 років, ми й досі його пам’ятаємо, немов знайомі з ним, ніби він завжди був з нами.
Багато де залишив свій слід Тарас Григорович, був він навіть у Мар’янівці, де брав участь у розкопках кургану Переп’ятихи 1845р. Мабуть тому його присутність тут особливо відчувається, та надихає на творчість.
Вірші письменника було покладено на пісні, деякі з них співав Іван Семенович, зокрема:
«І широкую долину і високую могилу», «Мені однаково», «Вогні горять», кантату «Б’ють пороги», оперу «Катерина»… 
«Всі співають Шевченка, і не співати його неможливо» (І.С. Козловський).