18 травня в Міжнародний день музеїв до нас завітали юні таланти з Мар'янівського НВК разом зі своїм куратором Москаленко Ларисою Андріївною.
Протягом 5 років діти збирали цінну інформацію про рідне село Мар'янівку та його околиці, ходили в похід на кургани Переп'ят та Переп'ятиха, часто приходили в музей за новими знаннями та враженнями. І саме в цей день, коли кропітка праця була завершена, школярики поділилися радісною подією з працівниками музею - провели віртуальну подорож місцями, які вони відвідали і, які так дорогі їхньому серцю. 
Дуже вдячні їм за їхні старання. Бажаємо їм нових успіхів та ідей для подальшої роботи.

28 березня відбулася урочиста подія присвячена відкриттю меморіальної доски І.С. Козловському на території Михайлівського Золотоверхого монастиря.
В цей день зібралися не байдужі люди до світлої пам’яті та творчості Івана Семеновича.
Близько 10 років він провів у стінах цього монастиря. Разом з старшим братом Федором тут і жив , і навчався. Улюбленими предметами Івана були історія та Закон Божий. Саме звідси – з дитячих років йшла вокальна школа Козловського, прекрасне знання церковної служби та співу. 
З вірою в серці Іван Семенович прожив все своє подальше життя. Багато та часто молився. Молився перед виходом з дому і після повернення. Молився просто так, навіть без видимих на те причин. Найчастіше його молитва була короткою: «Дай мені Боже довго жити і добре співати». Це був тяжкий тягар – зберегти голос до старості, але йому це вдалося. Бог почув його молитви…
«Воздавая дань ушедшему из жизни, мы тем самым продливаем его жизнь» - часто повторював Співак…

28 лютого 2017 р відбулося засідання комісії екології та духовного розвитку районної ради "АШКО" дітей Васильківщини на базі Мар'янівського НВК. Темою засідання було "Використання можливостей дитячо-юнацьких об'єднань для посилення ролі громадянського, екологічного й духовно-морального виховання".
Після семінару гості відвідали музей-садибу І.С.Козловського і поринули у світ видатного тенора. Діти-лідери та педагоги-організатори прослухали та відчули силу знаменитого голосу Івана Семеновича. Поринули у спогади про життя та творчість Співака. Почули розповідь про роль Івана Семеновича у створенні музичної школи у селі Мар’янівка та про його особливе ставлення до дітей. В одному із останніх інтерв’ю його запитали: «Про що Ви мрієте?». Він відповів: «Я мрію виховувати дітей в музичному сільському інтернаті». Діти, які співали з Козловським були дуже замкнуті, але під час спілкування з ним ставали більш відкритими та радісними, ось це – особливий дар, напевно самого Івана Семеновича. Вони приїжджали в Москву, вони співали в Великому театрі, вони співали в Великому залі Консерваторії. Але Іван Семенович був вимогливим, дуже. Вимогливим до себе, вимогливим і до партнерів. Тому він був так же професійно вимогливим до дітей. Але це ніколи не носило особистого характеру. Мабуть, діти це дуже добре відчували і йшли на це з великою віддачею.
Іван Семенович своїм особистим прикладом хотів показати дітям відношення до мистецтва, відношення до хору. Він мріяв, щоб із цих маленьких людей, які з ним спілкуються , співають, виступають, проросли ті добрі, прекрасні зерна, які він все життя сіяв. 
Хочеться вірити, що і в наш нелегкий час ХХI століття, наші діти виростуть свідомими громадянами та геніальними творцями чогось прекрасного. Незалежно від того яким шляхом вони підуть...

Місяць жовтень став прекрасною осінньою порою як для працівників "Меморіального музею-садиби І. С. Козловського" так і для наших відвідувачів - з Адміністрації Президента України, гімназії "Міленіум" №318 м. Київ, НМУ ім. Богомольця, КП "Зеніт". Колектив Музею вдячний вам за те,що не обминаючи увагою наш музей ви допомагаєте нам зберегти світлу пам'ять Івана Семеновича Козловського – геніального сина України, життя і творчість якого – приклад високого служіння на благо творення людської душі, душі народної через вічну правду і гармонію народної пісні, яку Співак возніс на рівень всесвітнього звучання як святиню.Разом ми бережемо той вогник істинного мистецтва і передамо його незгаснувшим наступним поколінням. Це наш спільний обов"язок дбати про красу землі, чистоту душі та берегти пам’ять про талантів, яких українська земля нам подарувала.

Приїзд родини Івана Семеновича на малу Батьківщину у родинне гніздо. 

На фото забражені: правнук Івана Семеновича - Іван., правнучка Івана Семеновича - Софія, онука Івана Семеновича - Анна і молодша донька - Івана Семеновича - Анастасія.

Легенда українського кіно Лариса Кадочникова, режисер та керівник Мистецько-концертного центру ім. Івана Козловського Тетяна Зозуля разом з молодими талановитими вокалістами віддали шану неперевершеному тенору Івану Козловському в день його світлої пам"яті в батьківській хаті.

Фото Анатолій Федорців.

У Мар'янівці 24 березня 1900 року народився видатний співак XX століття, Народний артист СРСР(1940р.), лауреат Державних премій СРСР (1941,1949 рр.), Народний артист України та Росії, лауреат Шевченківської премії (1990р.) Іван Козловський. У селі Мар'янівка минуло раннє дитинство Козловського. У сім з половиною років батьки віддали Івана на навчання до Києва у церковну школу при Свято-Михайлівському монастирі. Рідкісні природні дані та хоровий спів у Софіївському соборі були першими кроками у велике мистецтво.

У сім з лишком років батьки віддали Івана на навчання до церковної школи при Свято-Михайлівському монастирі. Церковний спів у складі хору хлопчиків у Софіївському соборі, у Лаврі став, за словами знаменитого тенора, основою основ його вокальної школи і його духовності. Навчався у 1917-1919 рр. у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка(клас О.Муравйової). Співав у хорі О.Кошиця зі старшим братом Федором, який разом з капелою виїхав на гасторолі до Європи у 1920 році і не повнернувся як і всі хористи з їхнім керівником. 
Під час громадянської війни керував хором у своїй армійській частині (інженерно-будівельні війська), що стояла в Полтаві, співав у вокальному квартеті під орудою О. Свєшнікова. 
У 1922 році дебютував у партії Фауста ("Фауст" Гуно) на сцені Полтавської опери, де співав до 1923 року. У 1223-1924 рр.- соліст Харківського, 1924-1926 рр.-Свердловського театрів опери та балету. В 1926 році був запрошений до Великого театру у Москві, де співав до 1954 року.
І.С. Козловський володів надзвичайно красивим голосом світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верхнім регістром. Його виконанню були властиві емоційність, щирість і теплота звучання, майстерність сценічного перевтілення, філігранне фразування. Уславлені партії Івана Козловського: Петро ("Наталка-Полтавка"Лисенка), Андрій ("Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського), Андрій ("Катерина" Аркаса), Ленський ("Євгеній Онєгін" Чайковського), Берендей ("Снігуронька" Римского-Корсакова), Володимир Ігорович ("Князь Ігор"Бородіна), Дубровський ("Дубровський" Направника), Індійський гість, Моцарт, Звіздар ("Золотий півник", "Моцарт і Сальєрі", "Садко" Римського-Корсакова), Фауст, Ромео ("Фауст", "Ромео і Джульєтта" Гуно), Лоенгрін ("Лоенгрін" Вагнера), Альфред, Герцог ("Травіата", "Ріголетто" Верді), Альмавів ("Севільський цирюльник" Росінні), Орфей ("Орфей і Еврідіка" Глюка). Особливою психологічною глибиною та сценічною довершеністю вирізняється у виконанні митця партія Юродивого з опери "Борис Годунов" Мусоргського.
І.С. Козловський був засновником і художнім керівником концертного Ансамблю опери (1938-40 рр.), де поставив опери "Вертер" Масне, "Орфей і Еврідіка" Глюка, "Паяци" Леонковало. Прагнув створити оперу-концерт. Сценічною майстерністю і високим артистизмом позначене його виконання творів композиторів Глінки, Даргомижського, Чайковського, Рахманінова, Бетховена, Шуберта, Шумана, Ліста. Блискучий знавець української класичної народної музики. Широко пропагував творчість Лисенка, Степового, Стеценка, Аркаса, Гулака-Артемовського, українські народні пісні. Репертуар Козловського І. С. становить близько 500 творів.

Музей-садиба Івана Козловського потопає у різнобарв'ї мальв, які веселим вінком обгорнули білу хатину під солом"яною стріхою, а далі розбіглися між яблунями аж до берега, а ще далі - лугове пишнотрав'я і таємничі верби над водою. Отака мальовнича казка в центрі села, ніби в іншому часі та вимірі. А коли з хати лине голос нечуваної краси, легко злітає над мальвами, над садом і зливається з синім небом, здається, що сонячний промінь гаряче пронизує душу до сліз, до радісного щему любові до усього живого на землі. Здається, що за якусь мить на порозі виросте міцна і грандіозна постать маестро, який у свої 90 вражав витонченістю жестів, філософською глибиною думки, свіжістю і молодістю чаруючого голосу.

У музеї експонуються безцінні світлини, особисті речі видатного митця, цікавий етнографічний матеріал, кіно - та відео матеріали про незабутні зустрічі з Іваном Семеновичем у рідній Мар'янівці, а головне - звучить його голос у раритетних записах 1945-1975 років. Години, проведені у цьому місці, звільняють від фальшивої суєти. насичують розум і душу світлою енергією краси і гармонії. Як благословення, як камертон світосприйняття ще довго-довго звучатиме у кожній клітині єства Голос, який неможливо забути.