Музей-садиба Івана Козловського потопає у різнобарв'ї мальв, які веселим вінком обгорнули білу хатину під солом"яною стріхою, а далі розбіглися між яблунями аж до берега, а ще далі - лугове пишнотрав'я і таємничі верби над водою. Отака мальовнича казка в центрі села, ніби в іншому часі та вимірі. А коли з хати лине голос нечуваної краси, легко злітає над мальвами, над садом і зливається з синім небом, здається, що сонячний промінь гаряче пронизує душу до сліз, до радісного щему любові до усього живого на землі. Здається, що за якусь мить на порозі виросте міцна і грандіозна постать маестро, який у свої 90 вражав витонченістю жестів, філософською глибиною думки, свіжістю і молодістю чаруючого голосу.