Музей-садиба Івана Козловського потопає у різнобарв'ї мальв, які веселим вінком обгорнули білу хатину під солом"яною стріхою, а далі розбіглися між яблунями аж до берега, а ще далі - лугове пишнотрав'я і таємничі верби над водою. Отака мальовнича казка в центрі села, ніби в іншому часі та вимірі. А коли з хати лине голос нечуваної краси, легко злітає над мальвами, над садом і зливається з синім небом, здається, що сонячний промінь гаряче пронизує душу до сліз, до радісного щему любові до усього живого на землі. Здається, що за якусь мить на порозі виросте міцна і грандіозна постать маестро, який у свої 90 вражав витонченістю жестів, філософською глибиною думки, свіжістю і молодістю чаруючого голосу.

У музеї експонуються безцінні світлини, особисті речі видатного митця, цікавий етнографічний матеріал, кіно - та відео матеріали про незабутні зустрічі з Іваном Семеновичем у рідній Мар'янівці, а головне - звучить його голос у раритетних записах 1945-1975 років. Години, проведені у цьому місці, звільняють від фальшивої суєти. насичують розум і душу світлою енергією краси і гармонії. Як благословення, як камертон світосприйняття ще довго-довго звучатиме у кожній клітині єства Голос, який неможливо забути.

Територія музею-садиби І. Козловського - це понад два гектари. Парк з перехрестям алей, спланований Іваном
Семеновичем разом з відомим архітектором парків Я. Друцьким, був задуманий ще у 60-ті роки як символ хреста
у терновому вінку. Іван Семенович у своїх діяннях завжди відштовувався від своєї сутності - глибинно релігійної.
Понад гектар зеленолистої тиші, де так по-різному мовчать платани, липи, туї, пірамідальні дуби. І так багато
говорить серцю ця тиша, яку наважиться порушити тільки соловейко.
Центральною алеєю величний апостол української пісні востаннє пройшовся у травні 1985 року, довго стояв у святому
мовчанні на перехресті - сумував...